Емоційне враження, загадкове видіння, випадковий спогад… Прелюдії Клода Дебюссі – це величезна галерея образів, почуттів, думок, які оживають у часі.
Французький імпресіоніст написав 24 прелюдії для фортепіано. Він підбив підсумок розвитку прелюдії в усій західноєвропейській музиці. Після Дебюссі жанр фортепіанної мініатюри пішов геть іншим шляхом.
Слухати прелюдії великого імпресіоніста треба особливим чином. За задумом композитора, слухач мав спочатку почути музику, а потім дізнатися назву твору.
Потренувати свою фантазію та насолодитися 24 маленькими шедеврами запрошуємо на концерт Дмитра Микитина. Молодий львівський піаніст виконає за один вечір увесь цикл прелюдій Дебюссі!

Дмитро Микитин – фортепіано

К. Дебюссі – Прелюдії:

Зошит 1
Дельфійські танцівниці
Вітрила
Вітер на рівнині
Звуки й аромати майорять у вечірньому повітрі
Пагорби Анакапрі
Кроки на снігу
Те, що бачив західний вітер
Дівчина з волоссям кольору льону
Перервана серенада
Затонулий собор
Танець Пека
Менестрелі

Зошит 2
Тумани
Мертве листя
Ворота Альгамбри
Феї – чарівні танцівниці
Верес
Генерал Лявін, ексцентрик
Тераса, осяяна місячним світлом
Ундіна
На знак пошани С. Піквіку
Канопа
Терції, що чергуються
Феєрверк

Тривалість: понад півтори години, з антрактом

Квитки можна придбати:
– у касі Органного залу щодня з 13:00 до 19:00
– онлайн на Gastroli.ua – https://gastroli.ua/places/235
– у понад 20-ти касах Львова – https://gastroli.ua/network

//вікові обмеження: 7+//
Телефон для довідок: 098 871 0180
#оргзал

Follow the Event on Facebook

Піаніст Дмитро Микитин розповів про своє життя та творчість: про три випадкові “так”, які змінили його життя, про deathcore в своїх навушниках та плани зіграти легендарні фортепіанні цикли “за раз”.

— Співати я почав від самого народження. Мама завжди казала, що я дуже музична дитина. Дорогою на її роботу ми часто проходили повз “десятирічку” — Спеціалізовану музичну школу ім. С. Крушельницької. Мені було п’ять років, коли в один з таких моментів мама запитала мене: “Ти хочеш займатися музикою?” Я відповів “так!”. Це було якесь дитяче імпульсивне бажання. В моїй родині ніхто не був професійним музикантом. Дідо грав на гітарі як аматор, а бабця колись пробувала грати на скрипці, тижні зо два. Я обрав фортепіано, не знаю чому. Пізніше мама жартувала: бо фортепіано звучить голосно, і його не треба носити з собою.
У школі мене прослухала викладачка та взяла на такий собі підготовчий курс, де я прозаймався півроку. У вересні здав вступний іспит (а це доволі серйозне випробування для маленької дитини!) і пішов у перший клас “десятирічки”.
У школі мені дуже подобалося, хоча було і тяжко: зранку загальноосвітні предмети, після обіду — музичні заняття до шостої чи сьомої. Дорога додому забирала годину. А вдома треба вчити уроки і займатися! Друзі гуляють у дворі, а ти мусиш грати.

Читайте повний текст інтерв’ю на ZAXID.NET.

 

Facebook Comments