Вечір ретро в Органному залі: німе кіно під живу музику

4 травня у Львівському органному залі відбудеться незвичайний концерт “Німе кіно під живу музику” в рамках святкування Дня міста Львова, яке цьогоріч проходить у стилі ретро. Піаніст Дмитро Микитин та скрипалька Олександра Мороз виконають відомі мелодії з фільмів Чарлі Чапліна, а на проекторі в цей час йтиме безсмертне німе кіно.

Перші чорно-білі німі фільми демонстрували під живу музику. Існувала навіть така професія — тапер. Це музикант, частіше за все — піаніст, який створював музичний супровід для картини прямо під час сеансу.

4 травня о 21:00 в Органному залі відтворять атмосферу кіносеансів початку минулого століття. “Кіно буде чорно-білим, музиканти — кольоровими”, — жартує піаніст Дмитро Микитин, який гратиме дуетом зі скрипалькою Олександрою Мороз. Вони не просто супроводжуватимуть стрічку, яку транслюватимуть на великому екрані, а влаштують справжній концерт із кращих творів, написаних для німих картин.

Весь концерт натхнений постаттю Чарлі Чапліна — символа епохи чорно-білого кіно. Чаплін був не лише неперевершеним актором, але й сценаристом, продюсером і композитором у власних фільмах. Більшість композицій, які звучатимуть цього вечора в Органному залі, написані Чарлі Чапліним. “Це не пересічна особистість, і я гордий, що маю можливість доторкнутися до його творінь, — каже піаніст Дмитро Микитин.

Цього вечора ми почуємо мелодії з “Вогнів великого міста”, “Золотої лихоманки” “Короля у Нью-Йорку”, “Великого диктатора”, “Вогнів рампи” та ін.

Дмитро Микитин, піаніст

Олександра Мороз, скрипалька

Дмитро та Олександра адаптували твори для дуету скрипки та фортепіано, адже в оригіналі вони були написані для різних складів.

“Ця музика повністю передає атмосферу епохи німого кіно. З одного боку, вона проста — проста для розуміння та сприйняття. З іншого — не дуже, адже передбачає імпровізаційні складові та гнучкість в розумінні задуму. Для музикантів це небуденний досвід”, — ділиться Микитин. Йому та скрипальці доведеться стати на час таперами та навіть трохи чарівниками, щоб перенести відвідувачів Органного в 20-ті роки ХХ століття.

“Я люблю естетику тих часів, люблю музику тих часів, у ній є романтика. Це круто, що можна “помандрувати” на сто років назад у такий спосіб”, — підсумовує піаніст.

Facebook Comments